Одна з реальних проблем України це корупція. Держава розуміє це, намагається з цим боротися…. але чиновники беруть хабарі і будуть брати. Тому, що вони також люди. Тому починати потрібно з людей. А ще краще починати з себе.

Ідея: Було б гарно започаткувати такий союі Клуб Тих Хто Не Бере і Не Дає Хабарі. Такий громадянський рух, організацію з символікою, значками, контактними телефонами і офісом. Щоб це було серйозно. Думаю, що знайшлося би фінансування.

Люди знає хтось нормальний шаровий хостинг. А то вже з десяток перепробував…
Домен я таки вибив в реєстратора org.ua, а от хостинг ні.
Був би в мене інтернет нормальний, то давно вже стояв би сервер на улюбленому лінуксі

Доречі який ресурс найшов: http://vectormagic.stanford.edu -
конвертить растрові зображення в векторні. Про переваги розповідати я не буду

Тупий вийшов запис

Найперше я не думаю, що зараз пагано. Українцям дійсно було пагано, не маючи свого національного уряду віками, а значить будучи абсолютно незахищеним народом на перехресті Європи, ми знали страшні часи. Сьогодні у нас пост радянська депресія але ми будуємо українську державу і як мінімум ніхто над нами не експериментує, хіба що ми самі але уряд під нашим контролем, тут немає сумніву.

А тепер по темі. Краще буде лише коли в Україні з’явиться Громадянське Суспільство. Не пізніше і не раніше. Це означає, що і “маленький українець”, і еліта стануть більш проактивними, більш креативними. Тоді в умовах сучасного пост індустріального інформаційного світу все запрацює і закрутиться в Україні так як воно є в цьому світі.

Я не люблю загальних слів, хоч вони і правильні. Реально українці мають бути:
- більш активними в Інтернет, писати більше коментарів, робити більше блогів, голосувати, приймати участь в акціях
- бути в місцевих громадах, в батьківських комітетах, в партіях, в Інтернет спільнотах – це і є елементарні частинки Громадянського Суспільства
- бути більш спеціалізованими професійно. Навіть в Інтернет нам потрібно більше спеціалізованих професійних блогів. Словесна пустопорожня “війна з москалями” вже настільки вихолощена, що це вже навіть не смішно. Більше блогів про електронику, про видавництво, про технології.
- бути більш практичними по відношенню до влади, еліти. Вони вже доступні після Помаранчової, а будуть ще доступнішими. Не вимагати від них “гарного життя”, а вимагати веб сайту митниці де буде пояснено як приватний підприємець може легко розтаможити товар з Словакії, вимагати Інтернет розетки в кожному селі і інтерактивного електронного урядування. Буде це – буде і інше, це Інформаційний світ!

Тимошенко тепер прем’єр і тепер наше життя може стати кращим!

Вона найкраща з них всіх.

Зараз постає питання про налаштованість України відносно інших країн, одні пальцем вказують лише на Росію (якщо чесно зараз хотілося забути правила граматики та написати Росія з малої букви), інші на Європу, треті хочуть бути багатовекторними. (Одразу згадується Вітренко з її ущімленими правами людей, які хочуть створити спілку Україна-Росія-Білорусь , але поки й такі є в нашій політиці, і слава Богу що не в Раді ) Мабуть, окрім домашніх улюбленців путіна типо породи януковичів, там є газ. Що буде коли він закінчиться? Перебудовувати весь бюджет та схеми поставки, літати та випрошувати ціни на газ. Можливу через свою нелюбов до Росії я перегинаю палицю, але така моя позиція. Не бачу в Росії ніякого змісту в партнерстві з Росією, бо її амбіції уже давно не відповідають її можливостям. А тупа неприязнь, не базована ніначому, окрім заздрості, росіян мене просто бісить. Складається такий стереотип тупенького туриста-американьця, в якого жінка майже корова, і в яких харчування відбувається лише в МакДональдсах.
Як би там не було, ми зараз живемо по совдепівським принципан, але це вже інша тема.

Тож може буде розумнішим партнерство з Європою та США.
Про це зараз говориться багато, але наші регіональчики не давали зробити майже нічого, на щастя зараз вони вже нічого не значать .
Як же я хочу щоб нормальний уряд нарешті запрацював, бо Рада зараз щось не дуже спішить робити Тимошенко прем’єром.
Та й Ющенко в останній щас робить якусь фігню, іншим словом це описати не можна.

А реформи будуть важкі й болючі, якщо звичайно вони будуть, і якщо ми хочемо щось змінити в нашій країні.
Все на сьогодні з мене досить .

Намагаюся знайти причину для створення цього блогу… Але не можу.
Мабуть знайти людей, які мене розуміють? Або знайти місце де можна висловлювати свої думки вільно? В нашій країні демократія лише зароджуеться, і поки, нажаль, люди не навчились поважати думку оточуючих. Тож, яке наше майбутнє? Реалізувати себе як держава чи занепасти? Ну частина вирішення проблеми в її усвідомленні, та мало хто зараз хоче це робити. І йдеться мова зараз не про чиновників, політиків та міністрів, а про нас, про людей, звичайних людей…
Мабуть кожен з нас кожен день стикається з людьми яким пофіг на те, що говориться про важливе… Мабуть в кожного з нас в групі в ВУЗі, класі в школі, або де-інде знайдеться група ідіотів, які, коли йдеться мова про важливе, краще тупо ржати…
Ось такі наші люди… Не всі звичайно, але в великій кількості… Різні училища та ВУЗи культивуюють ідіотів, без перспективи вирости вище зварщика 4-го розряду… Я не песиміст… Просто життя таке в нас.