Зараз постає питання про налаштованість України відносно інших країн, одні пальцем вказують лише на Росію (якщо чесно зараз хотілося забути правила граматики та написати Росія з малої букви), інші на Європу, треті хочуть бути багатовекторними. (Одразу згадується Вітренко з її ущімленими правами людей, які хочуть створити спілку Україна-Росія-Білорусь , але поки й такі є в нашій політиці, і слава Богу що не в Раді ) Мабуть, окрім домашніх улюбленців путіна типо породи януковичів, там є газ. Що буде коли він закінчиться? Перебудовувати весь бюджет та схеми поставки, літати та випрошувати ціни на газ. Можливу через свою нелюбов до Росії я перегинаю палицю, але така моя позиція. Не бачу в Росії ніякого змісту в партнерстві з Росією, бо її амбіції уже давно не відповідають її можливостям. А тупа неприязнь, не базована ніначому, окрім заздрості, росіян мене просто бісить. Складається такий стереотип тупенького туриста-американьця, в якого жінка майже корова, і в яких харчування відбувається лише в МакДональдсах.
Як би там не було, ми зараз живемо по совдепівським принципан, але це вже інша тема.

Тож може буде розумнішим партнерство з Європою та США.
Про це зараз говориться багато, але наші регіональчики не давали зробити майже нічого, на щастя зараз вони вже нічого не значать .
Як же я хочу щоб нормальний уряд нарешті запрацював, бо Рада зараз щось не дуже спішить робити Тимошенко прем’єром.
Та й Ющенко в останній щас робить якусь фігню, іншим словом це описати не можна.

А реформи будуть важкі й болючі, якщо звичайно вони будуть, і якщо ми хочемо щось змінити в нашій країні.
Все на сьогодні з мене досить .

Намагаюся знайти причину для створення цього блогу… Але не можу.
Мабуть знайти людей, які мене розуміють? Або знайти місце де можна висловлювати свої думки вільно? В нашій країні демократія лише зароджуеться, і поки, нажаль, люди не навчились поважати думку оточуючих. Тож, яке наше майбутнє? Реалізувати себе як держава чи занепасти? Ну частина вирішення проблеми в її усвідомленні, та мало хто зараз хоче це робити. І йдеться мова зараз не про чиновників, політиків та міністрів, а про нас, про людей, звичайних людей…
Мабуть кожен з нас кожен день стикається з людьми яким пофіг на те, що говориться про важливе… Мабуть в кожного з нас в групі в ВУЗі, класі в школі, або де-інде знайдеться група ідіотів, які, коли йдеться мова про важливе, краще тупо ржати…
Ось такі наші люди… Не всі звичайно, але в великій кількості… Різні училища та ВУЗи культивуюють ідіотів, без перспективи вирости вище зварщика 4-го розряду… Я не песиміст… Просто життя таке в нас.